Процесуальні критерії визначення органів правопорядку України, їх основні функції та ознаки

Анотація

Стаття присвячена аналізу процесуальних підстав визначення та надання вичерпного переліку органів правопорядку як автономних державних установ спеціальної юрисдикції, їх відмежування від інших правоохоронних органів. Метою статті є правове обґрунтування поняття та вичерпного переліку органів правопорядку України звикористанням в якості системоутворючих ознак функціонального та інтегративного (комплексного) критеріїв. У статті використано низку загальнометодологічних підходів до з’ясування сутності понять і правових процесів, пов’язаних з функціонуванням правоохоронної системи, а також спеціальні методи наукових досліджень. Системно-структурний метод – для аналізу видів органів, які відповідно до законодавства здійснюють правоохоронну діяльність; догматичний – з метою тлумачення понять і категорій теорії держави і права, теорії управління, кримінального процесу, оперативно-розшукової діяльності; формально-логічний – під час розгляду поняття, видів, ознак і властивостей органів правопорядку держави. Наукова новизна статті полягає в обґрунтуванні необхідність застосування функціонального та інтегративного (комплексного) критеріїв до визначення органів правопорядку України, формування їх переліку, а також розроблення власної базової моделі системи органів правопорядку, їхособливих функцій та ознак. Обґрунтовано висновки, що віднесення певної державної інституції до органу правопорядку співвідноситься з критеріями щодо завдань та функцій установи з безпосереднього запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, та наділення законом повноваженнями здійснювати оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування, проводити окремі оперативно-розшукові заходи, слідчі (розшукові) дії, у тому числі негласні. Запропоновано зміни та доповнення до кримінального процесуального законодавства, що стосуються поняття «орган правопорядку», «працівник органу правопорядку».