Ключові слова
мотив
можливість
самовиправдання
і6ндікатори елементів
економічні злочини
Як цитувати
Анотація
Концепція «Трикутника шахрайства» не є нововведенням для виявлення шахрайських операцій та аудиту, а також виявлення злочинних дій економічної природи в практиці зарубіжних країн. Ця концепція рекомендована для використання в країнах Європейського Союзу, включаючи Латвію. Аналізуючи модель «Трикутник шахрайства», автори не визначили суперечності цього поняття з латвійським законодавством, що забороняє його використання для виявлення економічних злочинів.
На основі наукових досліджень та практичних рекомендацій професійних організацій, автори визначили показники елементів «Трикутника шахрайства» та підхід до їх визначення, придатних для розслідування злочинного діяння, та особи, яка здатна його вчиняти. Аналізуючи виявлені показники та способи їх виявлення, а також виходячи з складності та транснаціональності економічних злочинів, автори показали, що розслідування таких злочинів вимагає комплексного підходу, принаймні, двох спеціальностей – юриста і економіста.
Автори рекомендують розширити сферу застосування концепції «Трикутник шахрайства» та розпочати її практичне застосування для виявлення економічних злочинів в Латвії, а також продовжувати вивчати цю концепцію в науковій сфері.
Посилання
Vilks A. (2001). Ekonomiska noziedzība ir visu pretsabiedrisko procesu cēlonis. Jurista vārds, No 9 (202).
EUROPOL, Economic Crime / 2019. URL: https://www.europol.europa.eu/crime-areas-and-trends/crime-areas/economic-crime.
The Criminal Law / Saeima, 1998. Latvijas vēstnesis No 199 (200). URL: https://likumi.lv/ta/en/en/id/88966
Kalnmeiers Ē. Pārskats par prokuratūras 2018. gada rezultātiem / 2019. URL: http://www.prokuratura.lv/lv/noderigi/gada-parskati.
Liodorova J., Voronova I. (2018). Integral System of Fraudulent Bankruptcy Valuation. Social Sciences Bulletin.Vol.2 (27). pp. 42–60.
AСFE, Report to the Nations on Occupational Fraud and Abuse / 2018. URL: https://s3-us-west-2.amazonaws.com/acfepublic/2018-report-to-the-nations.pdf.
Becker G. S., Landes W. M. (1974). Crime and Punishment: An Economic approach. Essays in the Economics of Crime and Punishment, Cambridge: the National Bureau of Economic Research, pp. 1–54.
Cressey D. D. (1973). Other people’s money: a study in the social psychology of embezzlement / reprinted by P. Smith. Montclair:Free Press, Glencoe, Ill, 191 p
Free C. (2015). Looking through the fraud triangle: a review and call for new directions. Meditari Accountancy Research. Vol. 23 No 2. Р. 175–196.
Morales J., Gendron Y., Guénin-Paracini H. (2014). The construction of the risky individual and vigilant organization: a genealogy of the fraud triangle. Accounting, Organizations and Society. Vol. 39, No 3, pp. 170–194.
Wells J. T. (2011). Corporate Fraud Handbook: Prevention and Detection, 4th ed. Hoboken: John Wiley & Sons Publishing. 432 p.
Eiropas komisijas Reģionālās politikas Ģenerāldirektorāts, Informatīvs paziņojums par krāpšanas pazīmēm attiecībā uz ERAF, ESF un Kohēzijas fondiem, 2009. URL: https://www.esfondi.lv/upload/00-vadlinijas/EK_Inform.zin._krapsana_ERAF,ESF,KF.pdf.
Huang S. Y., Lin C., Chiu A., Yen D. C.(2016). Fraud detection using fraud triangle risk factors. Springer Science + Business Media. Р. 1343–1356.
Kramer B. (2015). Trust, but verify: fraud in small businesses. Journal of Small Business and Enterprise Development.Vol. 22, No 1, pp. 4–21.
Zaki N. M. (2017).The appopriateness of fraud triangle and diamond models in assessimg the likelihood of fraudulent financial statements – an empirical study in firms listed in the Egyptian stock exchange. International Journal of Social Science and Economic Research. Vol. 2 (2), pp. 2403–2433.
SAS No 99: Consideration of Fraud. American Institute of Certified Public Accountants (AICPA), 2002.
ACA No 240. The Auditor's Responsibility to Consider Fraud in an Audit of a Financial Report. Australian Government, 2006.
ISA No 240. The Auditor's Responsibilities to Relating to Fraud in Audit of Financial Statements. International Federation of Accountants, 2009.
Smith G., Crumbley D. (2012). How divergent are pedagogical views toward the fraud/forensic accounting curriculum? Global Perspectives on Accounting Education,2009. Vol. 6, No 1, Р. 1–24.
Znotina I. Deloitte Latvija, Korporatīvas krāpšanas novēršana un izmeklēšana. Starptautiskā conference «Justice 2012 – Juridiskie aspekti biznesā». Rīga. URL: arhiv.rmsforum.lv/upload_file/Justice%202012/Ilze%20Znotiņa.ppt.
Šikore L. (2014). KNAB, Krāpšana un tās sākotnējo pazīmju identificēšana. URL: https://iai.lv/wp-content/uploads/1.5-Lienite-Sikore-Krapsanas-riski-publiska-sektora-un-ES-fondos.pdf
KNAB. Korupcijas izpausmes formas un riski publisko iepirkumu procedūras / I. Nolle. 2016. URL: https://www.lps.lv/uploads/docs_module/3_Korupcijas%20izpausmes%20formas%20un%20riski%20publisko%20iepirkumu%20proced%C5%ABr%C4%81s.pdf.
European Comission European Anti-Fraud Office, Fraud in Public Procurement: A Collection of Red Flags and Berst Practices, 2017: https://www.esfondi.lv/upload/00-vadlinijas/fraudinpublicprocurement.pdf.
Knabe S. (2007). Fraud-Risk Assessment., dissertation: University of Latvia,
Alfejeva J. (2011). Apdrošināšanas krāpšanas krimināltiesiskie un kriminoloģiskie aspekti., dissertation: Riga Stradinš University.
Council Framework Decision No 2009/299/JHA / The Council of the European Union. Pfficial Journal of the European Union, 2009. No L 81/24: https://eur-lex.europa.eu/eli/dec_ ramw/2009/299/oj.