О.В. Одерій; І.С. Клечановський; Ю.І. Клечановська

Анотація

Використання положень ст. 615 Кримінального процесуального кодексу (далі — КПК) України під час досудового розслідування викрило певні проблеми, що призвело до Криміналістика і судова експертиза. Вип. 62. 11 наукової дискусії. Фахівцями було висловлено як позитивні відгуки щодо її впливу на прийняття певних процесуальних рішень під час досудового розслідування в зоні Антитерористичної операції (далі — АТО), так і критичні. Останні повʼязані з тим, що відповідно до чинного законодавства не тільки запобігання злочинності та боротьба з нею, але й боротьба з тероризмом, зокрема в зоні АТО, повинна ґрунтуватися на принципах законності та неухильного додержання прав і свобод людини і громадянина, пріоритетності захисту життя і прав осіб, які наражаються на небезпеку внаслідок знаходження в зоні терористичної діяльності. Проведено теоретичний аналіз нормативного забезпечення ст. 615 КПК, результатом чого встановлено, що у період часу з 05 листопада 2014 року по 02 грудня 2015 року у питанні визначення території проведення АТО існував правовий вакуум, що підтверджується й дослідженнями інших науковців. Висловлено авторську позицію щодо положень ст. 615 КПК стосовно терміну «відповідний прокурор». Визначено, що судова практика не має єдиного погляду на результати використання положень згадуваної статті, на підтвердження чому приведені конкретні приклади, в яких судом тому надана діаметрально різна оцінка (від виправдання обвинуваченого до навпаки). З огляду на це констатується, що така ситуація не є прийнятною і свідчить про недосконалість критеріїв застосування ст. 615 КПК України, що створює умови для обмеження прав і свобод людини. Авторами звернута увага на те, що не дотримання положень міжнародного права і приписів Конституційного Суду України може призвести в майбутньому до звернень до Європейського суду з прав людини щодо порушення права на справедливий і публічний розгляд справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.