DOI: https://doi.org/10.33994/kndise.2019.64.13

Лук’янчиков Є. Д.; Петряєв С. Ю.

В статті аналізується розвиток нормативного регулювання інституту освідування починаючи з Литовських статутів і до сьогодення. Наголошується, що на різних історичних етапах освідування, в основному, розглядали як різновид огляду з притаманними йому методами та прийомами. Специфіка обумовлювалася предметом огляду – тіло живої людини. Разом з тим, звертається увага, що інколи освідуванням називали огляд предметів і трупа. До завдань освідування відносили не тільки встановлення певних обставин прийомами огляду, але і проведення відповідних досліджень для встановлення властивостей людини.

Ключові слова: освідування, нормативне регулювання, предмет огляду, властивості людини.