DOI: https://doi.org/10.33994/kndise.2022.67.15

Лук’янчиков Є.Д., Лук’янчиков Б.Є., Микитенко О.Б.

Стаття присвячена проблемам кримінально-правового регулювання провадження дізнання в Україні. Автори розглядають дізнання як вид діяльності адміністративних державних органів із встановлення ознак злочину і застосування заходів з метою збереження його слідів від зникнення та пошкодження відоме з давніх часів. На різних етапах розвитку суспільства ця діяльність набувала відповідного нормативного врегулювання, що привертає увагу науковців і практиків. В окремі часи результати дізнання і отримані при цьому відомості про злочин не розглядалися доказами у кримінальному провадженні. З часом виокремилося два види дізнання: у провадженнях де досудове слідство було обов’язкове – воно розглядалося як початковий етап розслідування, а у другому – воно проводилося у повному обсязі і матеріали передавалися для розгляду до суду.

Прийняттям нового КПК України розпочався новий етап у розвитку дізнання як форми досудового розслідування кримінальних проступків, запроваджено перелік дій, що можуть проводитися до внесення відомостей про проступок до ЄРДР, а їх результати визнаються процесуальними джерелами доказів.

Ключові слова: дізнання, орган дізнання, дізнавач, форма розслідування,
слідство, докази, засоби формування доказів.